На останньому кордоні тіло стримує сльоза
І невимушеним біль стає
більш нікого не благаю
та омана надто зла,
що тепло вчорашнє віддає.
я біди у тім не бачу,
що розгублено світи
протилежні сторони життя
Чи то мертву, чи спокійну
я благаю відпусти
досить вірити в моє ниття

Я тисну на свої гальма знов, не даруй мені чужу любов,
не співай, від фальші я хворію,
Стоп, я виходжу з цієї гри, не тримай мене, відпусти,
прощавай, бо нікому тепер не вірю...

Не холодні і не мокрі мої сльози від дощу,
він бере в полон мої думки
я спокійно, крок за кроком, всі кордони перетну, просто йди від мене, просто йди.

Білі простирадла, мікрофон, вимкни світло - рухи пропонуй,
Не торкайся спогадів мене, мене відчуй...

слова: А.Титаренко
музика: О.Бараненко
оранж.: А.Крайнов