Караоке на майдані - фан сайт

С Днем Рождения Дорогой Игорь Кондратюк!

Жека — Wed, 14 Mar 2012 09:10:26 GMT

Сегодня Игорь Кондратюк отмечает Юбилей,
команда нашего сайта от всей души поздравляет его с этим прекрасным днем и хочет пожелать такие стихи:

$CUT$
Юбилей – какое это слово!
Это праздник, это торжество!
И в доме радость и тепло!
Друзья и сотрудники, слов не жалея,
Поздравить хотят вас, в сей день юбилея!
Вы света и радости, счастья полны,
Советы нам ваши важны и нужны.
Любит и ценит вас ваша семья,
Надежды, верные ваши друзья.
Мы все вам желаем здоровья и силы;
Чтоб молодость, счастье, удачу, успех
Судьба вам дарила всегда без помех!

Гурт ЗаКрай зняли кліп на пісню Доярки

Жека — Wed, 09 Feb 2011 13:45:49 GMT

У "Караоке..," вперше після зміни правил переміг joker

wolf — Sun, 23 Jan 2011 11:54:11 GMT

Игорь Кондратюк не будет продюсировать Марию Рак

Жека — Wed, 12 Jan 2011 07:42:51 GMT

В субботу наконец-то определился победитель талант-шоу «Х-фактор» – им стал дончанин Алексей Кузнецов. Второе место заняла подопечная Игоря Кондратюка Маша Рак. Кстати, ни продюсер и один из членов жюри проекта, ни сама Мария не упрекают зрителей в несправедливом голосовании.

«Как бы я ни считал Машу лучшей, но зрителям больше понравился Леша, – говорит Игорь. – После эфира мы с Машей не выдавили ни одной слезинки... Но, думаю, когда поутру Маша проснулась, то поняла, что упустила жар-птицу под названием «Победа».

Отвечая на вопрос, будет ли он продюсировать Марию в дальнейшем, Кондратюк ответил: «В свое время я так много денег потратил на победителей «Шанса», что теперь вряд ли жена разрешит это делать — семейный бюджет не позволит. У меня есть Виталий Козловский, Наталья Валевская, которыми я занимаюсь, но, к сожалению, это не приносит такие дивиденды, чтобы я мог взять кого-то еще. Ко мне подходила мама Маши, спрашивала, не брошу ли я ее дочку... Но я ведь ее и не брал! Я просто был куратором группы, в которую она попала на проекте».

К слову, стало известно, что экс-участнице «Х-фактора» – 33-летней Ирине Борисюк – повезло больше. Ее пригласили на роль ведущей новой программы «Танцы со звездами» (шоу, которое раньше выходило на «1+1», сейчас перекупил СТБ. В скором времени канал планирует запустить этот проект в эфир).

7 найкращих перших хітів станом на 12 грудня 2010 року

wolf — Tue, 14 Dec 2010 21:30:09 GMT

Переможець КНМ Марина Забожна - "Світ складається лише з добра"

petja — Sun, 26 Sep 2010 10:00:13 GMT

Марина Забожна: "Світ складається лише з добра!”

Петро Литвин
Студентська газета Технолого-економічного коледжу БНАУ
"Медіа Коледж"

Після зйомок телепрограми "Караоке на Майдані” Марина залюбки погодилася дати інтерв’ю нашій студентській газеті.

Марино, вітаю Вас із перемогою. До участі в «Караоке...» Ви готувалися заздалегідь, чи прийшли на зйомки в ролі глядача?
Це було зовсім випадково. Я прийшла на зйомки сама, хоча планувала йти з подругою. І мені дуже прикро, що більшість мою перемогу вважає купленою.

Які у Вас залишилися враження від зйомок програми?
По-перше, я дуже засмучена тим, що злякалася, тим, що на 70% не зробила, не сказала того, чого хотілося б… По-друге, сильно образилася на себе, оскільки не знала, хто такий Леваневський (мова йшла про масив Леваневського – примітка автора).
А взагалі, атмосфера була дружньою, Ігор Кондратюк був дуже приємним у спілкуванні з публікою. Я була здивована тим, що люди, яких я не знала, за мене скандували, гучно аплодували… Це надзвичайно приємно, я була просто в шоці.

Щодо вибору пісень, зорієнтувались відразу?
Над піснею на біс я довго вагалася, але вирішила виконати пісню «Дівчина-весна» із репертуару Наталі Бучинської. Хотілося завершити програму весело і феєрично, а ця пісня якраз підходить, адже її всі знають та люблять.
Першу пісню «Перемога» (теж із репертуару Бучинської) я заспівала для ветеранів... Тому що… (пауза) це люди, які приклали всі зусилля для того, щоб зробити наше майбутнє кращим, світлішим… Я люблю і поважаю старість. У старих людей залишилося дуже мало доброго… І цю пісню не можна не любити, тому мені надзвичайно приємно дарувати цим людям часточку світла… Хоч пісня була невчасна і не влучна за порою року або днем тижня, але я не шкодую про це.

В яких ще відомих телепроектах, або концертах Ви брали участь?
Я виступала в Національному палаці культури «Україна» з ансамблем «Юр’ївські вечорниці» перед Леонідом Кучмою. Ми виконували «Пісню про матір». Тодішній міський голова Білої Церкви Геннадій Шуліпа сказав мені, що я прославила наше місто.

Що призвело вас до вибору акторської професії? Можливо, це була дитяча мрія?
Стати актрисою мене дуже вмовляв головний диригент театру ім. Саксаганського Віталій Саражинський, він змусив мене повірити в себе, і довести самій собі, що я можу це зробити.

Розкажіть трохи про своє студентське життя? Де ви навчалися?
Моє студентське життя було прекрасним, дуже за ним сумую… За професією я актриса-вокалістка вищої категорії. Спершу закінчила музично-педагогічне училище в Житомирі, потім продовжила навчання у КНУКіМ. Через певний час я зрозуміла, що через зависоку оплату за навчання, не хочу бути тягарем для батьків, тому таємно від них забрала документи і перейшла на навчання до університету ім. Драгоманова. Признаюсь тобі, що спочатку хотіла піти на навчання до консерваторії, але, усвідомивши які сили доведеться прикласти до навчання, вибрала університет ім. Драгоманова (посміхається).

Ви навчалися на відмінно, чи полюбляли іноді прогуляти пару?
Я закінчила навчання з червоним дипломом, своїми стараннями, та бажаннями… А щодо прогулювання пар… Який студент цього не любить? Я не виняток :).

А який у вас був улюблений предмет? А який терпіть не могли?
Я із задоволенням відвідувала спеціальність, диригування та фортепіано. А не любила гармонію. Зараз розумію, що її треба було більше любити, бо це дуже просто. Але тоді я вважала, що це найскладніший предмет.

Так, розуміння деяких речей приходить з часом. З якими викладачами у Вас склалися дружні стосунки? Кого пам’ятаєте найбільше?
Людина, яка допомогла дізнатись мені, що таке музика, змусила полюбити її по-справжньому — Гаркавенко Галина Олегівна, вона вчила мене грі на фортепіано. Ми жили поруч у будинку, і вона іноді забирала мене з двору додому тоді, коли так хотілося гратися ляльками. Дякуючи їй, я дуже полюбила музику, та зрозуміла, що музика – це моя стежка в житті.

Перше кохання у Вас було в студентські роки, чи ще в школі?
У студентські… хоча ні, у шкільні. Я зустрічалася з одним хлопцем 6 років, а через 5 днів після розлучення з ним я зустріла свого чоловіка, з яким я живу вже 13 років. Ми виховуємо сина Михайлика, який цього року пішов до першого класу.

Вітаю, нехай вчиться на відмінно та радує вас своїми досягненнями.
Дякую.

Як сім’я ставиться до вашої роботи?
Трохи ображені... Вони хочуть (і я їх розумію), щоб я більше часу проводила із сім’єю, але коли я занурююсь в роботу то час летить просто з блискавичною швидкістю, і мені це подобається.
Театр — це життя, це ще одна моя сім’я. Насамперед, це все завдяки нашому художньому керівнику В’ячеславу Валентиновичу Ускову. Я дуже вдячна, що він взяв мене на роботу, повірив у мене, і я зроблю все для того, щоб не розчарувати його... і не розчаруватися у собі. Він у театрі, як батько: допомагає нам, створює сімейну, дружню атмосферу. У нас є бажання працювати, а тому всі мрії стосовно мистецтва він допомагає втілити в реальність. Ми всі дуже вдячні йому, дай Бог йому здоров’я!

Якби Вам було зараз 16-17 років, ви б пішли тією стежкою, що й тоді, чи присвятили б себе музиці? Чи щось би змінили в своєму житті?
Я багато чого б змінила у своєму житті… Деякі люди, які кажуть, що нічого б не змінювали, я вважаю, що це неправда. Тому що всі ми робимо помилки, в яких нам іноді важко зізнатися самому собі, помилки, які хочеться виправити. Якби я мала таку можливість, я багато чого змінила б.

Для глядачів театр – це можливість відпочити, отримати задоволення… Чим для Вас є ваша робота?
Це щастя, задоволення, реалізація себе як творчої людини, і навіть просто як особистості. Як би ця фраза банально не звучала, і що б мені не казали, але театр – це моє все, це наснага творити, любити, жити! Та сім’ю я люблю більше, і по можливості намагаюся з нею проводити якомога більше часу, хоча це і не завжди виходить.

А Ваш син як ставиться до театру? У нього немає бажання вийти на сцену, як мама?
Він грає у виставі «Посланець до живих». Ставиться до цього дуже відповідально, і одного разу мене дуже здивувало, що він точно пам’ятає свій вихід на сцену. Йому подобається, хоч він і стомлюється, бо це дитина. (сміється)

А ви полюбляєте дивитись вистави, в яких не задіяні? Тобто, оцінювати роботу друзів, колег?
Обожнюю дивитися вистави нашого театру, але це вдається дуже рідко. Щоправда я ще не всі вистави ще й бачила, бо вдома на мене чекає сім’я, яка для на першому плані.

А як Ви ставитесь до кіно? Чи залишаєтесь вірною театру?
Дуже сильно люблю переглядати кіно.

Який жанр?
Старі радянські, душевні фільми. Особливо «Москва слезам не верит», «Служебный роман», та ін.

Ви песиміст чи оптиміст? Якими є ваші погляди на життя?
Взагалі, я оптиміст, при чому конкретний. Вважаю, що ми самі робимо своє щастя, радість, складаємо своє життя, як пазл. У нашому житті є і сміх, і сльози, і горе, і радість. Та життя я дуже люблю, і поважаю всіх людей, які мене оточують.

Найяскравіша подія, що відбулася у Вашому житті...
Народження сина – це найяскравіша подія. А найприкріша – втрата близьких, а конкретно – рідного брата, якого не стало рік тому. Йому було лише 26 років.

Що ви побажаєте на прощання нашим читачам-студентам?
Я закликаю всіх гарно навчатися, щоб не розчаровували сподівання своїх батьків, щоб були чемними, охайними та ввічливими.
Особливо закликаю вас, не бути байдужими до людей, які вас оточують. Якщо потрібна комусь ваша допомога—обов’язково по мірі своїх можливостей допомагайте і старшим, і одноліткам, і меншим. Бо світ складається лише з добра – це мій девіз, з яким я іду по життю. Якщо ми будемо добрими один до одного, ми проживемо набагато довше, ніж самі думаємо. І будьте вдячні своїм батькам… любіть їх, хоча б за те, що вони поруч із вами. Не будьте бездушними до того, що відбувається у ваших близьких, цікавтеся тим, як почуваються усі, хто вас оточує. Думайте про людей, які думають про вас. Особливо це стосується ваших батьків. Якщо у вас навіть обмаль часу, передзвоніть їм, напишіть, що ви живі-здорові. Бо коли ви самі станете батьками, ви це зрозумієте.

Спеціально для сайту knm.at.ua
mediacollage@mail.ua
lytvyn93@gmail.com

29 серпня зйомка Караоке у Білій Церкві

wolf — Tue, 24 Aug 2010 13:57:56 GMT

$CUT$

Игорь Кондратюк празднует на все 600

wolf — Sat, 12 Jun 2010 10:10:12 GMT

Долгожитель отечественного ТВ, программа "Караоке на Майдане", отпраздновала очередную круглую дату - 600-й выпуск.

Съемки проходили на Софийской площади Киева параллельно с кастингами нового песенного шоу «Х-фактор» (СТБ). Продюсер и телеведущий Игорь Кондратюк задействован в обоих проектах, поэтому времени на организацию масштабного юбилейного праздника «Караоке...» не хватило. Но Игорь все равно придумал, как сделать это событие запоминающимся для участников: среди призов были фотоаппарат, мобильный телефон и телевизор исключительно 600-й серии. Ну и по традиции победитель «Караоке» получил путевку на шоу «Х-фактор»

источник: Теленеделя

Лирический герой Игорь Кондратюк

wolf — Tue, 25 May 2010 15:08:24 GMT

Школу известный телеведущий закончил c золотой медалью, поступил в университет, работал научным сотрудником в Институте молекулярной биологии и генетики НАН Украины, защитил кандидатскую диссертацию. «Домашний очаг» решил разузнать, как уживаются в жизни Игоря Кондратюка и физика, и лирика.

ДО: Впервые зрители увидели вас в телеигре «Что? Где? Когда?». Сегодня поддерживаете связь с «Клубом знатоков»?

ИК: Я возобновил игру в «Клубе знатоков» 7 лет назад. Когда в эфире появилась программа «Шанс» и родилась дочь Полина, времени на поездки в Москву не было. Сейчас играю в составе команды Андрея Козлова. В прошлом году мы стали «Командой года», и все получили «Хрустальную сову».

ДО: Как вы попали в «Клуб знатоков»?

ИК: В детстве смотрел по телевизору все познавательные передачи, много читал. Моей любимой книгой был «Атлас мира». В 1975 году на телевидении впервые появилась программа «Что? Где? Когда?», я не пропускал ни одного выпуска. Когда учился на 5-м курсе университета, нас попросили встретить делегацию «Клуба знатоков». После этого мы были приглашены на съемки «Что? Где? Когда?» в Москве, а потом участвовали в отборе знатоков. Меня и выбрали за логическое мышление.

ДО: Кажется, Андрей Козлов ваш кум…

ИК: В декабре этого года исполнится 25 лет моего членства в «Клубе знатоков». Мы с Андреем познакомились в 1989 году в поезде, когда передача «Что? Где? Когда?» ездила на игры в Болгарию. Он живет в Москве и курирует финансовые дела телекомпании «Игра». Между прочим, Козлов хотел поступать в Щукинское училише, но родители запретили. Его бабушка – народная артистка Украины, работала в Луганском драматическом театре, она и решила, что актерство не для ее внука. Но из Андрея получился хороший режиссер и замечательный игрок «Что? Где? Когда?». Уже 10 лет мы всей семьей ездим к Козлову в гости на Новый год. Он – крестный отец моего 12-летнего сына Данила.

ДО: Вы по образованию физик…

ИК: 3 года я учился на кафедре астрономии физического факультета Киевского государственного университета им. Т. Г. Шевченко. Помню, тогда при поступлении конкурс был 6 человек на место. Потом перевелся на «общую физику» и закончил вуз по специальности оптика твердого тела. Я любил астрономию со школьной скамьи, но оставил ее, как только понял, что это наука требует ночного образа жизни. Даже сейчас ночная жизнь шоу-бизнеса меня не интересует. Ею я насытился в студенчестве.

ДО: Проект «Караоке на майдане» связан с тем, что в детстве вы пели в школьном ВИА?

ИК: Да, было дело в выпускном классе. Но меня не прельщала гастрольная жизнь в составе этого ансамбля. Хотя участвовать в музыкальных конкурсах мне нравилось – я играл на бас-гитаре. В школе мне нравилось организовывать новогодние капустники. Поэтому проект «Караоке на майдане» для меня органичен. Я неплохо разбираюсь в музыке, знаю многих композиторов, авторов слов, песни и мелодии. Обладаю музыкальным слухом, в школьном хоре даже солировал. Но у меня не было специального образования, а это существенный недостаток. Вообще хочу научиться играть на саксофоне.

ДО: Известно, что вы познакомились с женой Александрой, когда работали на телеканале «Интер»…

ИК: Это был типичный служебный роман. Она тогда работала бухгалтером. Мы долго присматривались друг к другу, пока не поняли, что нам вдвоем интересно. Саша была веселой. Это сейчас она стала более серьезной, все-таки трое детей. Тогда она подкупила меня своей легкостью в отношении к жизни. В итоге, оказалось, что мы друг друга понимаем с полуслова-полувзгляда. А еще мы оба оптимисты.

ДО: Все вопросы выносите на общее обсуждение?

ИК: В нашей семье даже перебор с этим. Ничего не делаем, не посоветовавшись друг c другом. Это касается покупок, путешествий, воспитания детей, бытовых вопросов. Дома я довольно уступчивый, неконфликтный человек.

ДО: Самый необычный презент, которым вы порадовали жену?

ИК: В прошлом году подарил путешествие в Лас-Вегас на день рождения.

ДО: Обычно ездите отдыхать с детьми или вдвоем с женой?

ИК: В США и Японии мы были только с супругой – слишком утомительные перелеты для детей. С ними отдыхаем два раза в год: в Дубаи на майских праздниках и летом проводим полмесяца в Турции. В Киеве часто ходим вместе в кино и в развлекательные центры.

ДО: Дети радуют вас успехами?

ИК: Старший cын Cережа сейчас работает в разных теле-, кинопроектах, собирается поступать на режиссерский факультет. Данила раньше учился в гимназии восточных языков, изучал арабский язык, но не проникся им. Мы перевели его в другую школу, он учится в 7-м классе. Он очень неусидчивый парень, и учителя часто жалуются на его поведение. Родительские собрания посещает супруга. Дочь Полина в этом году пойдет в первый класс.

ДО: Сейчас вы довольно обеспеченный человек. Сорите деньгами или экономите?

ИК: Не знаю, что значит «сорить» деньгами. Я не шопоголик, не играю в азартные игры, не хожу по барам-ресторанам. Возможно, многие вещи куплены мною напрасно, но не могу сказать, что разбрасываюсь деньгами направо-налево. Мне и моим близким на жизнь хватает и этого вполне достаточно.

ДО: У вас есть сестра Надежда и младший брат Василий. Вы общаетесь с родственниками?

ИК: Стараюсь им помогать. Мы часто видимся: Надя бывает у меня каждый месяц. Ее взрослые дети живут в Киеве. Наши отношения были бы ближе, если бы мы жили в одном городе или работали в одной сфере. Младший брат – заммэра города Голая Пристань. Я крестил его старшего сына, который является моим полным тезкой – Игорь Васильевич Кондратюк.

ДО: Какие ваши грезы стали явью?

ИК: Я сделал небольшую научную карьеру. Мне нравился «Клуб знатоков», и я стал его членом. Всегда хотел быть незаурядной личностью, но не звездой. Со студенческой скамьи я не хотел быть одним из многих и таким, как все. Любил астрономию и всегда считал: все, что происходит во Вселенной, гораздо значимее, нежели жизненные перипетии, которые могут случаться с нами.

ДО: Вы – романтик?

ИК: Если до сих пор мечтаю попасть в большинство стран мира, значит, я – романтик. Даже при наличии трех детей. Как натура романтичная верю в прекрасное далеко, в свою мечту и в то, что нет ничего невозможного.

Татьяна Омельченко

«Домашний очаг»

Язык оригинала

источник: www.stb.ua

Дорогі жінки! З 8 Березня!

Жека — Mon, 08 Mar 2010 07:14:59 GMT

$CUT$